У дітях від народження закладено пристрасне бажання навчатися. Вони хочуть знати все про все і зараз. Малята вважають, що вчення - це чудова річ у світі. Дорослі ж прагнуть довести їм протилежне, стверджуючи, що краще - гра. Вони щосили намагаються переконати в цьому дитину протягом перших шести років її життя. Іронія полягає в тому, що здоровому малюку достатньо близько 1,5 хвилини на вивчення нової іграшки, після чого інтерес зникає.

Здатність сприймати інформацію до 6 років злітає вгору, як ракета, і потім різко знижується, а мудрість зростає неквапливо.
У шість років ці лінії перетинаються.
У цей період здатність дитини без зусиль вбирати факти практично згасає, припиняється й основне зростання мозку. Можна сказати, що дитина вже сформувалася.
Проте мудрість лише починає з'являтися. І зростатиме до кінця життя.
Слово "навчання" не є синонімом слова "освіта".
Освіта починається у шість років, вчення – з народження.

Протягом перших трьох років діти дізнаються більше фактів, ніж за все життя.
За перші шість років діти могли б дізнатися втричі більше, ніж зараз вони дізнаються за все життя.
Діти дуже легко навчаються. Вони обмежені лише кількістю матеріалу, що викладається, і способом його подання.
Перші шість років життя – це час розвитку геніальності.
Якщо в дуже молодому віці ви навчите дитину читання, математики і дасте їй енциклопедичні знання, то завдяки цьому він отримає:

1. Любов до математики, яка з роками тільки зростатиме.
2. Основу поглибленого вивчення суміжних предметів.
3. Розвиток інтелекту.
4. Зростання мозку.

• Якщо Ви познайомите дитину лише з однією з перерахованих областей знань, це все одно позитивно позначиться на її розумових здібностях.
• Якщо Ви почнете навчати малюка декількома видами діяльності з нашого списку, розвиток його інтелекту набуває стрімкого темпу.
• Діти, які мали можливість навчатися у тому віці, коли навчання дається їм найлегше, не завдають занепокоєння, намагаючись звернути на себе увагу. Їм ніколи нудьгувати і впадати у відчай. Вони задоволені життям. Їм подобається перебуває серед дорослих. Але й компанію дітей вони також люблять.
• Їм легше заводити друзів та зберігати дружні стосунки.
• І найважливіше: у сім'ях, де батьки передають знання та вміння в атмосфері взаємної любові та поваги, діти ростуть більш життєрадісними, добрими та турботливими, ніж їхні однолітки, яким пощастило менше. Діти з таких сімей ніколи не перетворяться на маленьких шкідливих монстрів. Як можуть знання, які дитина отримує у вигляді прекрасного дару, породити погану вдачу? Насправді все навпаки: знання - це благо.
• Діти, які мають знання і вміння, самодостатні. У них немає приводів вередувати, зате є безліч причин посміхатися.
• Розумні діти не потребують сторонньої допомоги. Їм найменше цікаві бійки з іншими дітьми.
• Їм немає потреби плакати. Зате вони мають бажання займатися чимось захоплюючим. Вони дуже здібні, впевнені у собі і дуже добрі.  Чим діти кмітливіші, тим менше у них якостей, за які нам іноді хочеться їх побити. Чим вони розумніші, тим менше вони схильні нити, плакати, скаржитися, битися і погано поводитися взагалі. Їм це не потрібне.